Красиві слова подяки вчителю у прозі, українською мовою

Нам так приємно згадувати, як Ви вчили нас читати і писати, як ставили нам перші гарні оцінки. Нам радісно усвідомлювати, як багато ми тепер знаємо і вміємо, завдяки Вам. Спасибі за все, нехай любові і тепла у Вашому житті з кожним днем ​​стає все більше і більше!

Сьогодні в цій урочистій обстановці ми пропонуємо вам трохи помріяти. Давайте уявимо, що перед вами стоять не ваші учні, а вже відбулися генії, артисти, юристи, винахідники, вчені, лікарі, мандрівники, викладачі. Загалом, одні хороші люди. І ось всі вони хотіли б сказати вам спасибі за вашу доброту і тепло, чуйність, терпіння, розуміння і допомогу. За те, що ви завжди знали відповідь на будь-яке питання і ділилися ним. Завжди бездоганно виконували поставлені перед вами обов’язки. Завжди могли знайти підхід навіть до найкапризнішому малюкові. Спасибі, що навчили нас найголовнішого – бути гідними людьми з відкритими серцями. Зі свого ж боку хочемо вам побажати продовжувати і далі міцно стояти на життєвій дорозі. Нехай у вас завжди буде час прогулятися, міцно поспати і від душі відпочити.

Від імені всіх батьків учнів 9 класу хочу подякувати класного керівника за доброту, турботу і вміння знаходити спільну мову з дітьми. Ви стали другою мамою для учнів, вони люблять Вас і дуже поважають. Нам, як і їм, важко розлучатися з таким прекрасним людиною, але, на жаль, життя йде своєю чергою, і дітям пора покидати затишні стіни рідної школи. Хочеться побажати Вам, (ім’я), міцного здоров’я і хороших учнів. Нехай в кожному дні буде щось хороше, а на серці завжди буде тепло.

Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!